даремний
ДАРЕ́МНИЙ, а, е.
1. Який не дає наслідків; марний.
Марні надії, даремні сподіванки… Ніхто не прибуде (Коцюб., І, 1955, 348);
Не ждіть, пани, добра: даремна гра! (Тич., І, 1957, 79).
2. Який не має серйозних причин; безпідставний, непотрібний.
Але вся їх лютість була даремна, — в селі ніхто не показувався (Фр., VI, 1951, 94);
Вже ж бо сон мій не зовсім даремний.. Сон, що сниться у неділю рано, Зроду-звіку не минає здарма (Л. Укр., І, 1951, 101).
3. діал. Дарований.
Даремному коневі в зуби не дивляться (Номис, 1864, № 4610);
Їм даремний окраєць ніколи в зуби не дивився (Чендей, Вітер.., 1958, 79).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- даремний — (який не досяг мети) марний, безрезультатний, безуспішний, розм. пропащий. Словник синонімів Полюги
- даремний — даре́мний прикметник Орфографічний словник української мови
- даремний — Марний, безрезультатний, непотрібний, г. надаремний; (наклеп) безпідставний, незаслужений; (кінь) Р. дарований. Словник синонімів Караванського
- даремний — [даремнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- даремний — -а, -е. 1》 Який не дає наслідків; марний. 2》 Який не має серйозних причин; безпідставний, непотрібний. 3》 діал. Дарований. Великий тлумачний словник сучасної мови
- даремний — БЕЗПРИЧИ́ННИЙ (якому не можна знайти якусь причину, якесь розумне пояснення), ДАРЕ́МНИЙ, НЕЗ'ЯСО́ВНИЙ, НЕЗ'ЯСО́ВАНИЙ, НЕЗРОЗУМІ́ЛИЙ (якому немає пояснення). Було в осінньому краєвиді щось таке, що навівало безпричинну журбу (С. Словник синонімів української мови
- даремний — Даре́мний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- даремний — Даремний, -а, -е 1) Даровой, безвозмездный. Даремному коню в зуби не заглядають. Ном. 2) Напрасный, тщетный. Горбатого лічити — то, брате, даремна праця. То даремна річ, — духовній не так написано. Левиц. Пов. 82. Словник української мови Грінченка