1. Словник синонімів української мови

даремний

БЕЗПРИЧИ́ННИЙ (якому не можна знайти якусь причину, якесь розумне пояснення), ДАРЕ́МНИЙ, НЕЗ'ЯСО́ВНИЙ, НЕЗ'ЯСО́ВАНИЙ, НЕЗРОЗУМІ́ЛИЙ (якому немає пояснення). Було в осінньому краєвиді щось таке, що навівало безпричинну журбу (С. Журахович); Вже ж бо сон мій не зовсім даремний (Леся Українка); У грудях нез'ясована тривога й хвилювання (Я. Качура); Прокидаюсь в незрозумілій тривозі і сідаю на ліжку (М. Коцюбинський). — Пор. безпідста́вний, неви́правданий.

ДАРЕ́МНИЙ (який не дає сподіваних наслідків, не досягає мети), МА́РНИЙ, БЕЗПЛІ́ДНИЙ, БЕЗРЕЗУЛЬТА́ТНИЙ, БЕЗУСПІ́ШНИЙ, НЕУСПІ́ШНИЙ рідше, НАДАРЕ́МНИЙ розм., ЗАДАРЕ́МНИЙ розм., ПУСТИ́Й розм., ПРОПА́ЩИЙ розм., ЗАПРОПА́ЛИЙ діал.; НЕВДЯ́ЧНИЙ (який не виправдовує затрачених зусиль). Даремна праця, марний труд, Даремні нарікання: Часам минулим чудо з чуд Не верне існування (П. Грабовський); Верни мені прожите марно, Всевладний часе, поверни Безплідний день, пусту годину, Верни мені -- мої ж вони! (М. Нагнибіда); Запросини їхні були безуспішні (Ю. Смолич); Неуспішний задум; На санях, у свиті драній, Сіпає мужик, Ньока шкапі неслухняній, — Задаремний крик (переклад П. Грабовського); — Пустоцвіт сам і робота твоя пуста! Гріш ціна такій роботі! (О. Гончар); Їхати далі — однаково пропаща справа, але й вертатися ні з чим (А. Головко); Дурному про розумне балакати — запропала праця (Словник Б. Грінченка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. даремний — (який не досяг мети) марний, безрезультатний, безуспішний, розм. пропащий. Словник синонімів Полюги
  2. даремний — даре́мний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. даремний — Марний, безрезультатний, непотрібний, г. надаремний; (наклеп) безпідставний, незаслужений; (кінь) Р. дарований. Словник синонімів Караванського
  4. даремний — [даремнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. даремний — -а, -е. 1》 Який не дає наслідків; марний. 2》 Який не має серйозних причин; безпідставний, непотрібний. 3》 діал. Дарований. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. даремний — Даре́мний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. даремний — ДАРЕ́МНИЙ, а, е. 1. Який не дає наслідків; марний. Марні надії, даремні сподіванки… Ніхто не прибуде (Коцюб., І, 1955, 348); Не ждіть, пани, добра: даремна гра! (Тич., І, 1957, 79). 2. Який не має серйозних причин; безпідставний, непотрібний. Словник української мови в 11 томах
  8. даремний — Даремний, -а, -е 1) Даровой, безвозмездный. Даремному коню в зуби не заглядають. Ном. 2) Напрасный, тщетный. Горбатого лічити — то, брате, даремна праця. То даремна річ, — духовній не так написано. Левиц. Пов. 82. Словник української мови Грінченка