1. Словник української мови Грінченка

даремний

Даремний, -а, -е

1) Даровой, безвозмездный. Даремному коню в зуби не заглядають. Ном.

2) Напрасный, тщетный. Горбатого лічити — то, брате, даремна праця. То даремна річ, — духовній не так написано. Левиц. Пов. 82.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. даремний — (який не досяг мети) марний, безрезультатний, безуспішний, розм. пропащий. Словник синонімів Полюги
  2. даремний — даре́мний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. даремний — Марний, безрезультатний, непотрібний, г. надаремний; (наклеп) безпідставний, незаслужений; (кінь) Р. дарований. Словник синонімів Караванського
  4. даремний — [даремнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. даремний — -а, -е. 1》 Який не дає наслідків; марний. 2》 Який не має серйозних причин; безпідставний, непотрібний. 3》 діал. Дарований. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. даремний — БЕЗПРИЧИ́ННИЙ (якому не можна знайти якусь причину, якесь розумне пояснення), ДАРЕ́МНИЙ, НЕЗ'ЯСО́ВНИЙ, НЕЗ'ЯСО́ВАНИЙ, НЕЗРОЗУМІ́ЛИЙ (якому немає пояснення). Було в осінньому краєвиді щось таке, що навівало безпричинну журбу (С. Словник синонімів української мови
  7. даремний — Даре́мний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. даремний — ДАРЕ́МНИЙ, а, е. 1. Який не дає наслідків; марний. Марні надії, даремні сподіванки… Ніхто не прибуде (Коцюб., І, 1955, 348); Не ждіть, пани, добра: даремна гра! (Тич., І, 1957, 79). 2. Який не має серйозних причин; безпідставний, непотрібний. Словник української мови в 11 томах