дичка

ДИ́ЧКА (дике, некультивоване плодове дерево; його плід), ДИЧО́К розм.; ЛІСНИ́ЦЯ розм. (таке дерево, що росте в лісі). Хата ще стояла, і груша-дичка перед дідовим порогом ще росла (О. Левада); Розказував (Рубець), коли якого дичка посадив, яку щепу щепив (Панас Мирний); Ідуть вони, ідуть, аж при дорозі стоїть лісниця, така колюча, напівусохла (казка).

Значення в інших словниках

1. дичка — ди́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ди́чки  Орфографічний словник української мови
2. дичка — -и, ж. Дике, некультивоване плодове дерево. || Плід цієї рослини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дичка — ДИ́ЧКА, и, ж. Дике, некультивоване плодове дерево. Найкращий період для окулірування — це кінець липня — середина серпня, коли кора на дичках легко відстає і живці на маточних деревах достигли (Колг. Укр.  Словник української мови в 11 томах
4. дичка — Дичка, -ки ж. Дикое плодовое дерево. Камен. у. Угор.  Словник української мови Грінченка