дичка —
ди́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ди́чки
Орфографічний словник української мови
дичка —
-и, ж. Дике, некультивоване плодове дерево. || Плід цієї рослини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дичка —
ДИ́ЧКА (дике, некультивоване плодове дерево; його плід), ДИЧО́К розм.; ЛІСНИ́ЦЯ розм. (таке дерево, що росте в лісі). Хата ще стояла, і груша-дичка перед дідовим порогом ще росла (О.
Словник синонімів української мови
дичка —
ДИ́ЧКА, и, ж. Дике, некультивоване плодове дерево. Найкращий період для окулірування — це кінець липня — середина серпня, коли кора на дичках легко відстає і живці на маточних деревах достигли (Колг. Укр.
Словник української мови в 11 томах