дичка
ДИ́ЧКА, и, ж. Дике, некультивоване плодове дерево.
Найкращий період для окулірування — це кінець липня — середина серпня, коли кора на дичках легко відстає і живці на маточних деревах достигли (Колг. Укр., 7, 1958, 34);
— Отак-то глянеш навкруги — верба, осика або якась фруктова, копійчана дичка (Довж., Зач. Десна, 1957, 255);
*У порівн. Зроду не гостював Андрій, не бував на людях, ..ріс, як дичка за хатою (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 44);
// Плід цієї рослини.
Любий брате, визріває дичка, Груші ударяють у спориш (Забашта, Вибр., 1958, 26).
Словник української мови (СУМ-11)