дичка
ДИ́ЧКА, и, ж. Дике, некультивоване плодове дерево.
Найкращий період для окулірування — це кінець липня — середина серпня, коли кора на дичках легко відстає і живці на маточних деревах достигли (Колг. Укр., 7, 1958, 34);
— Отак-то глянеш навкруги — верба, осика або якась фруктова, копійчана дичка (Довж., Зач. Десна, 1957, 255);
*У порівн. Зроду не гостював Андрій, не бував на людях, ..ріс, як дичка за хатою (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 44);
// Плід цієї рослини.
Любий брате, визріває дичка, Груші ударяють у спориш (Забашта, Вибр., 1958, 26).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дичка — ди́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ди́чки Орфографічний словник української мови
- дичка — -и, ж. Дике, некультивоване плодове дерево. || Плід цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дичка — ДИ́ЧКА (дике, некультивоване плодове дерево; його плід), ДИЧО́К розм.; ЛІСНИ́ЦЯ розм. (таке дерево, що росте в лісі). Хата ще стояла, і груша-дичка перед дідовим порогом ще росла (О. Словник синонімів української мови
- дичка — Дичка, -ки ж. Дикое плодовое дерево. Камен. у. Угор. Словник української мови Грінченка