1. Словник української мови в 11 томах

дичковий

ДИЧКОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до ди́чка.

2. Признач., відведений для вирощування дички.

Під дичкове поле ділянку бажано виділити в низині біля водойм (Озелен. колг. села, 1955, 20).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дичковий — дичко́ви́й прикметник дичкови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дичковий — -ова, -ове. 1》 Прикм. до дичка. 2》 Признач., відведений для вирощування дички. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дичковий — див. дикий Словник синонімів Вусика