добропорядний

ПОРЯ́ДНИЙ (не здатний на погані, нечесні чи аморальні вчинки), ДОБРОПОРЯ́ДНИЙ, ПРИСТО́ЙНИЙ. Він мав просте нелукаве обличчя. Мабуть, був порядною людиною (Р. Андріяшик); Він був добропорядною, тихою людиною, кабінетним ученим (Ю. Бедзик); В цю хвилину вона теж гуляла на вулиці з братами. Але йшла вона осторонь — скромно — по тротуару, як і належить пристойній дівчині (Ю. Смолич). — Пор. 1. благоро́дний.

Значення в інших словниках

1. добропорядний — добропоря́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. добропорядний — -а, -е. 1》 Який відзначається порядністю. 2》 перен. Який відзначається позитивними ознаками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. добропорядний — Пристойний  Словник чужослів Павло Штепа
4. добропорядний — див. вихований  Словник синонімів Вусика
5. добропорядний — ДОБРОПОРЯ́ДНИЙ, а, е. 1. Який відзначається порядністю. Він був добропорядною, тихою людиною (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 13). 2. перен. Який відзначається позитивними ознаками. Воєвода здавався захопленим тільки школою, тільки друкарнею..  Словник української мови в 11 томах