добропорядний

ДОБРОПОРЯ́ДНИЙ, а, е.

1. Який відзначається порядністю.

Він був добропорядною, тихою людиною (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 13).

2. перен. Який відзначається позитивними ознаками.

Воєвода здавався захопленим тільки школою, тільки друкарнею.. та іншими добропорядними справами (Ле, Наливайко, 1957, 124).

Значення в інших словниках

1. добропорядний — добропоря́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. добропорядний — -а, -е. 1》 Який відзначається порядністю. 2》 перен. Який відзначається позитивними ознаками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. добропорядний — Пристойний  Словник чужослів Павло Штепа
4. добропорядний — див. вихований  Словник синонімів Вусика
5. добропорядний — ПОРЯ́ДНИЙ (не здатний на погані, нечесні чи аморальні вчинки), ДОБРОПОРЯ́ДНИЙ, ПРИСТО́ЙНИЙ. Він мав просте нелукаве обличчя. Мабуть, був порядною людиною (Р. Андріяшик); Він був добропорядною, тихою людиною, кабінетним ученим (Ю.  Словник синонімів української мови