доброчинність

ДОБРОЧИ́ННІСТЬ (надання допомоги, перев. матеріальної, бідним людям, соціально не захищеним групам населення), ДОБРОДІ́ЙНІСТЬ, ФІЛАНТРО́ПІЯ, ДОБРОДІЯ́ННЯ розм., БЛАГОДІ́ЙНІСТЬ розм., БЛАГОДІ́ЙНИЦТВО розм. Знаючи, що пані дуже багата, він почав провадити їй про доброчинність і любов до ближнього (переклад М. Лукаша); Юзеф Крапивницький став Ільницьким війтом і найбагатшим паном, а його дружина — зразком добродійності (С. Чорнобривець); Тут міщанській філантропії нема місця (М. Хвильовий); Добродіяння для нього не такий собі "купецький" жест і не замолювання гріхів, а дуже природний вияв людяності (з газети); Не давай переваги справам людським Над Твоїм благодійництвом, Господи милостивий (І. Драч).

Значення в інших словниках

1. доброчинність — доброчи́нність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. доброчинність — -ності, ж. Зроблене добро; корисний вчинок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. доброчинність — див. доброта  Словник синонімів Вусика
4. доброчинність — Доброчи́нність, -ности, -ності, -ністю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. доброчинність — ДОБРОЧИ́ННІСТЬ, ності, ж. Зроблене добро; корисний вчинок. Подякував панотець за доброчинність і пішов додому (Свидн., Люборацькі, 1955, 15); Є в нашому суспільстві вищий критерій оцінки всіх доброчинностей людей-— відношення їх діяльності до інтересів комунізму (Талант.., 1958, 170).  Словник української мови в 11 томах
6. доброчинність — Доброчинність, -ности ж. Благодѣяніе, благотворительность. За мою доброчинність така мені дяка. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка