довершення
ДОДА́ТОК (те, що додається до чого-небудь, доповнює щось), ДОПО́ВНЕННЯ, ДОВЕ́РШЕННЯ, ПРИДА́ТОК, ДОДА́ЧА розм., ПРИДА́ЧА розм., ПРИВІ́СОК розм., ГАК розм., ПРИЧИ́НОК зах.; ДОВА́ЖОК розм. (перев. про щось зайве, непотрібне). Руда, агломерат, кокс, доменні додатки — все це безперервним потоком пливло по широкому скісному тунелю (П. Загребельний); Питання одне на порядку денному, Доповнень і змін не вніс ніхто (М. Шеремет); На довершення всього, як грім серед ясного неба, виявилось, що Неля задумала постригтися в монашки (Ірина Вільде); Людина не повинна стати придатком до машини (з журналу); — Мама його (коня) за Січкаревих півдесятини виміняли.. ще й додачу взяли, меду (М. Стельмах); — Дасть мені батько сороківку грошей, а дядина велику паляницю, ще й ковбасу на придачу... (Панас Мирний); Може й цей невеличкий причинок до біографії Тараса Шевченка не буде зайвим (М. Коцюбинський); Буває гак непомітний — якийсь невеличкий доважок, а буває, що далеко про нього чутка йде (з газети).
ЗАКІ́НЧЕННЯ (доведення до останньої стадії якоїсь дії, справи і т. ін.), ЗАВЕ́РШЕННЯ, СКІ́НЧЕННЯ рідше, ДОВЕ́РШЕННЯ рідше; ВИ́ВЕРШЕННЯ (перев. при будуванні). На третій день після закінчення конгресу Крайнєв і Ярина Михайлівна вилетіли до Москви (В. Собко); Контр-адмірал поздоровив екіпаж "Гроз" а успішним завершенням маневрів (В. Кучер); Голови апостолів похилені в чеканні довершення важливого обряду (Мирослав Ірчан). — Пор. 1. кіне́ць.
Словник синонімів української мови