довершення

дове́ршення

-я, с.

Дія за знач. довершити і довершитися.

На довершення — на додаток до всього попереднього.

Значення в інших словниках

1. довершення — дове́ршення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. довершення — ДОДА́ТОК (те, що додається до чого-небудь, доповнює щось), ДОПО́ВНЕННЯ, ДОВЕ́РШЕННЯ, ПРИДА́ТОК, ДОДА́ЧА розм., ПРИДА́ЧА розм., ПРИВІ́СОК розм., ГАК розм., ПРИЧИ́НОК зах.; ДОВА́ЖОК розм. (перев. про щось зайве, непотрібне).  Словник синонімів української мови
3. довершення — ДОВЕ́РШЕННЯ, я, с. Дія за знач. доверши́ти і доверши́тися. Лисі і розкудовчені голови апостолів похилені в чеканні довершення важливого обряду (Ірчан, II, 1958, 123). ◊ На (у) дове́ршення — на додаток до всього попереднього.  Словник української мови в 11 томах