довершення

ДОВЕ́РШЕННЯ, я, с. Дія за знач. доверши́ти і доверши́тися.

Лисі і розкудовчені голови апостолів похилені в чеканні довершення важливого обряду (Ірчан, II, 1958, 123).

◊ На (у) дове́ршення — на додаток до всього попереднього.

На довершення всього, як грім серед ясного неба, виявилось, що Неля задумала постригтися в монашки (Вільде, Сестри.., 1958, 368).

Значення в інших словниках

1. довершення — дове́ршення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. довершення — -я, с. Дія за знач. довершити і довершитися. На довершення — на додаток до всього попереднього.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. довершення — ДОДА́ТОК (те, що додається до чого-небудь, доповнює щось), ДОПО́ВНЕННЯ, ДОВЕ́РШЕННЯ, ПРИДА́ТОК, ДОДА́ЧА розм., ПРИДА́ЧА розм., ПРИВІ́СОК розм., ГАК розм., ПРИЧИ́НОК зах.; ДОВА́ЖОК розм. (перев. про щось зайве, непотрібне).  Словник синонімів української мови