долілиць

НИЦЬ (обличчям униз — лежати, падати тощо), ДОЛІ́ЛИЦЬ, НИ́ЦЬМА розм., НИЧКО́М розм., ДОЛІЧЕ́РЕВА розм. — На коліна! — пошепки тюкнув на Омелька старий та сивий.. ризничий, сам падаючи ниць перед царем (О. Ільченко); Олесь ліг долілиць, притиснув скроню до льоду і почав розглядати дно (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. долілиць — долі́лиць прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. долілиць — пр., ниць, долічерева, (розкинувши руки) крижем, простершися, нерухомо  Словник синонімів Караванського
3. долілиць — присл. Обличчям до землі, вниз; ниць.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. долілиць — Долі́лиць, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. долілиць — ДОЛІ́ЛИЦЬ, присл. Обличчям до землі, вниз; ниць. Юрко лягає на печі долілиць і шниряє згори очима по хаті (Козл., Ю. Крук. 1957, 31); Василь спав на животі, долілиць, сховавши обличчя в долонях (Загреб., Спека, 1961, 335).  Словник української мови в 11 томах
6. долілиць — Долілиць нар. Лицомъ къ землѣ, внизъ.  Словник української мови Грінченка