долілиць —
долі́лиць прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
долілиць —
присл. Обличчям до землі, вниз; ниць.
Великий тлумачний словник сучасної мови
долілиць —
НИЦЬ (обличчям униз — лежати, падати тощо), ДОЛІ́ЛИЦЬ, НИ́ЦЬМА розм., НИЧКО́М розм., ДОЛІЧЕ́РЕВА розм. — На коліна! — пошепки тюкнув на Омелька старий та сивий.. ризничий, сам падаючи ниць перед царем (О.
Словник синонімів української мови
долілиць —
Долі́лиць, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
долілиць —
ДОЛІ́ЛИЦЬ, присл. Обличчям до землі, вниз; ниць. Юрко лягає на печі долілиць і шниряє згори очима по хаті (Козл., Ю. Крук. 1957, 31); Василь спав на животі, долілиць, сховавши обличчя в долонях (Загреб., Спека, 1961, 335).
Словник української мови в 11 томах
долілиць —
Долілиць нар. Лицомъ къ землѣ, внизъ.
Словник української мови Грінченка