донехочу

ДОСХОЧУ́ (до повного задоволення), ВВО́ЛЮ (УВО́ЛЮ), ДОНЕ́СХОЧУ розм., ДОНЕ́ХОЧУ розм., ДОСИ́ТА розм., ВПРИ́ПУСТ (УПРИ́ПУСТ) розм., ПОДОСТА́ТКОМ діал. Коло неї хлопці, як хміль коло тичини, в'ються... хочеться їй з ними погуляти, уволю нареготатися, досхочу подуріти (Панас Мирний); В літню куряву та спеку вволю не нагуляєшся, не набігаєшся (С. Васильченко); — Напоїть сьогодні верблюдів донесхочу (З. Тулуб); І ну щипать лиця. Нащипала (Мася) донехочу і сіла (А. Свидницький); — Ну і що ж, — запитав Стефко, насміявшися досита, — розсудила Войцехова вашу суперечку? (І. Франко); Коні їдять овес уприпуст (Словник Б. Грінченка); Темна чорнявка.. пашіла здоров'ям. Свіже повітря й подостатком харчу служило їй (Лесь Мартович).

Значення в інших словниках

1. донехочу — доне́хочу прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. донехочу — присл., розм. Те саме, що донесхочу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. донехочу — див. багато; усмак  Словник синонімів Вусика
4. донехочу — Доне́хочу і доне́схочу, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. донехочу — ДОНЕ́ХОЧУ, присл., розм. Те саме, що доне́схочу. І ну щипать лиця. Нащипала [дівчина] донехочу і сіла (Свидн., Люборацькі, 1955, 12).  Словник української мови в 11 томах
6. донехочу — Донехочу нар. По горло, досыта. Було що їсти й пити донехочу. Ном. № 11888.  Словник української мови Грінченка