доїхати
ПІД'ЇЖДЖА́ТИ (їдучи, наближатися до когось, чогось), ПІД'ЇЗДИ́ТИ, НАД'ЇЖДЖА́ТИ, НАД'ЇЗДИТИ, ДОЇЖДЖА́ТИ, ДОЇЗДИ́ТИ, ПІДКО́ЧУВАТИСЯ розм., ПІДКО́ЧУВАТИ розм.; ПІДРУ́ЛЮВАТИ, ПРИРУ́ЛЮВАТИ (літаком, автомобілем; про літак, автомобіль); ПІДЛІТА́ТИ розм. (швидко). — Док.: під'їхати, над'ї́хати, дої́хати, підкоти́тися, підкоти́ти, підрули́ти, прирули́ти, підлеті́ти. Мати в нервовій напрузі стала прислухатися, чи не під'їжджає шкільний автобус до брами (О. Гончар); Молодиці, сліпучо блищучи на сонці білими рукавами сорочок, щохвилі під'їздили скорим кроком на конях (Г. Хоткевич); Тим часом Петро над'їжджав усе ближче да ближче (П. Куліш); Увіходе гуменя, за нею над'їздять вози (Панас Мирний); Ось, ось ми вже доїжджали до моєї хати (О. Кобилянська); Було вже з полудня, коли їмость доїздила до перестану Занозова (Лесь Мартович); До воріт підкочується парокінний віз (М. Стельмах); Підкочують (поїзди) до перону, погримуючи колесами (А. Дімаров); Лаверні майстерно посадив літака в кінці аеродрому і підрулив до дебаркадера (І. Ле); До колгоспного току мчить автомашина, підлітає до наповнених зерном мішків і зупиняється (І. Цюпа). — Пор. 1. приїжджа́ти.
ПРИЇЖДЖА́ТИ (їдучи, прибувати кудись), ПРИЇЗДИ́ТИ, ДОЇЖДЖА́ТИ, ДОЇЗДИ́ТИ, ПРИКО́ЧУВАТИ розм., ПРИКО́ЧУВАТИСЯ розм., З'ЇЖДЖА́ТИ заст., З'ЇЗДИ́ТИ заст.; НАЇЖДЖА́ТИ, НАЇЗДИ́ТИ (перев. у якій-небудь кількості); ЗАЇЖДЖА́ТИ, ЗАЇЗДИ́ТИ (ненадовго або за кимсь, чимсь). — Док.: приї́хати, дої́хати, прикоти́ти, прикоти́тися, з'їхати, наї́хати, заї́хати. До них у Гомін-Цибулю приїжджають улітку дачники з Москви, з Ленінграда, з Півночі (Є. Гуцало); Мені стає веселіше. Але пісня не йде на душу, як було колись давніше, коли я приїздив у рідний край (І. Нечуй-Левицький); Ось, ось ми вже доїжджали до моєї хати (О. Кобилянська); От доїздить вона до тієї печі, що мазати не схотіла, дивиться — аж повна піч пиріжків (казка); Вранці другого дня Боженко прикотив до Вінниці на дрезині (С. Скляренко); Прикотилася величезна гарбища з бочкотарою від гасу (О. Ковінька); — Отсе так і побіжу, як ген купці з'їжджають у двір (Г. Квітка-Основ'яненко); Рік у рік з'їздив у Тухольщину князівський збірщик податків (І. Франко); З усіх усюд наїжджає публіка на тутешню ропу (О. Гончар); Щонеділі до білого будинку наїздили гості, грали в карти, їздили полювати (О. Слісаренко); Любив козак, тепер покидає, Мимо їде, та до мене не заїде (пісня); Часто за дівчинкою заїздив сам Макар Макарович (О. Донченко). — Пор. 1. під'їжджа́ти.
Словник синонімів української мови