Великий тлумачний словник сучасної мови

доїхати

дої́хати

див. доїжджати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. доїхати — дої́хати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. доїхати — [доуйіхатие] доуйіду, доуйідеиш; нак. доуйід', доуйід'теи  Орфоепічний словник української мови
  3. доїхати — Ду, -еш, док. Зрозуміти. Ну що, доїхав анекдот чи пояснити?  Словник сучасного українського сленгу
  4. доїхати — (-їду, -їдеш) док.; мол. 1. до кого. Створити конфліктну ситуацію. ПСУМС, 23. 2. Досягти оргазму.  Словник жарґонної лексики української мови
  5. доїхати — дої́хати кінця́, діал. 1. кому. Завдати великих неприємностей кому-небудь, ставити в безвихідне становище кого-небудь. А вже ж я тобі доїду кінця! (Укр.. присл..); — Вже ми тобі потому живо кінця доїдемо. Зазнаєш розкошів у сина і невістки (І.  Фразеологічний словник української мови
  6. доїхати — ПІД'ЇЖДЖА́ТИ (їдучи, наближатися до когось, чогось), ПІД'ЇЗДИ́ТИ, НАД'ЇЖДЖА́ТИ, НАД'ЇЗДИТИ, ДОЇЖДЖА́ТИ, ДОЇЗДИ́ТИ, ПІДКО́ЧУВАТИСЯ розм., ПІДКО́ЧУВАТИ розм.; ПІДРУ́ЛЮВАТИ, ПРИРУ́ЛЮВАТИ (літаком, автомобілем; про літак, автомобіль); ПІДЛІТА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
  7. доїхати — Дої́хати, -ї́ду, -ї́деш; дої́дь, -ї́дьте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. доїхати — ДОЇ́ХАТИ див. доїжджа́ти.  Словник української мови в 11 томах
  9. доїхати — Доїхати см. доїжджати [доїзджати].  Словник української мови Грінченка