драб

-а, ч., діал., зневажл.

Обідранець, босяк.

|| Уживається у кличній формі як лайливе слово.

Значення в інших словниках

1. драб — Драб, драбу́га: — голодранець [52] — босяк, голодранець, ледащо [III] — голодранець, здоровило [4] — голодранець, ледащо, злодій [17] — голодранець, ледащо, злодюга [VI] — голодранець, обірванець [XI] — голодранець, босяк, ледащо [II] — голодранець...  Словник з творів Івана Франка
2. драб — драб іменник чоловічого роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
3. драб — драб 1. підла, непорядна людина; нікчема, негідник (ср, ст)|| = креатура ◊ драб кальвари́йський (кальварі́йський) → драб 2. нечемна дитина чи підліток (ср, ст)|| = гівнюк  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. драб — (-а) ч.; міл. Охоронець. Натренованим оком я вихопив з натовпу охорону — п'ятьох драбів з явно кримінальними фізіями<...> (Л. Кононович, Мертва грамота).  Словник жарґонної лексики української мови
5. драб — див. бідний  Словник синонімів Вусика
6. драб — БОСЯ́К розм. (зубожіла, соціально й морально занепала людина з декласованих шарів населення — перев. у дореволюційній Росії), ХАЛАМИ́ДНИК заст.; ЛЮ́МПЕН розм., ДРАБ діал., зневажл. (безвідносно до країни).  Словник синонімів української мови
7. драб — ДРАБ, а, ч., діал., зневажл. Обідранець, босяк. Ой Канадо, Канадочко, Чого ’сь так зрадлива? Не з одного ’сь господаря Тут драба зробила (Укр.. думи.., 1955, 295); — Домно, — сказав він сухо, — ти не чуєш, драби горілки просять! (Панч, Гомон.  Словник української мови в 11 томах
8. драб — Драб, -ба м. 1) Оборванецъ, бѣднякъ. босовикъ, босякъ. Мене мамка годувала, в папер обвивала, за богача 'ня строїла, а за драба дала, за пана ей обіцяла, — за жебрака дала. Гол. ІІІ. 233. 2) раст. Viola arenaria Dec. ЗЮЗО. І. 141.  Словник української мови Грінченка