драб
ДРАБ, а, ч., діал., зневажл. Обідранець, босяк.
Ой Канадо, Канадочко, Чого ’сь так зрадлива? Не з одного ’сь господаря Тут драба зробила (Укр.. думи.., 1955, 295);
— Домно, — сказав він сухо, — ти не чуєш, драби горілки просять! (Панч, Гомон. Україна, 1954, 69);
// Уживається у кличній формі як лайливе слово.
— Ти, злодію, ти, драбе, кримінальнику, зараз мені забирайся відси! — кричав запінений підмайстер,.. наскакуючи до робітника (Фр., І, 1955, 227).
Словник української мови (СУМ-11)