драб
Драб, -ба
м.
1) Оборванецъ, бѣднякъ. босовикъ, босякъ. Мене мамка годувала, в папер обвивала, за богача 'ня строїла, а за драба дала, за пана ей обіцяла, — за жебрака дала. Гол. ІІІ. 233.
2) раст. Viola arenaria Dec. ЗЮЗО. І. 141.
Словник української мови Грінченка