драгва

ДРАГОВИНА́ (ДРЯГОВИНА́) (грузьке, багнисте місце), ДРАГВА́ рідше, ГРУЖА́ВИНА розм., МЛА́КА діал., ЦМОКО́ВИНА діал., КАЛАБА́ТИНА діал. Поїзд поминув якусь річку і йшов крізь невисохлу ще від весняної поводі драговину (Л. Смілянський); (Лукаш:) Пробі! гину! В дряговину попав! Ой, смокче! тягне! (Леся Українка); Кругом болота. Виходу з них не буде, — хіба що в драгву з головою (С. Скляренко); Здобич вони діставали завжди, хоч би й з якої непролазної гружавини (Ю. Смолич); Понад опари розлогих млак виднілися дахи й комини невеликого підгірського містечка (Н. Кобринська); Це мокре? Я не таку цмоковину орав (Словник Б. Грінченка). — Пор. 1. боло́то, 1. трясовина́.

Значення в інших словниках

1. драгва — драгва́ іменник жіночого роду драговина * Але: дві, три, чотири драгви́  Орфографічний словник української мови
2. драгва — (грузьке місце) драговина, БАГНО.  Словник синонімів Караванського
3. драгва — -и, ж. Те саме, що драговина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. драгва — див. бездоріжжя; болото  Словник синонімів Вусика
5. драгва — ДРАГВА́, и́, ж. Те саме, що драговина́. Кругом болота. Виходу в них не буде, — хіба що в драгву з головою (Скл., М. Щорс, 1938, 71).  Словник української мови в 11 томах
6. драгва — Драгва, -ви ж. Топь, топкое мѣсто. см. дрягва.  Словник української мови Грінченка