дюдя

ХО́ЛОД (низька температура навколишнього середовища), ХОЛОДНЕ́ЧА, СТУ́ДІНЬ розм., СТУ́ЖА розм., ДЮ́ДЯ дит., СТУДЕНЕ́ЦЬ заст. І холод, і мряка надворі панує, А вітер осінній реве і лютує (Б. Грінченко); Коли у вас така холоднеча.., то краще не виходь з хати (М. Коцюбинський); Зима, Світ, наче сном здоланий спить. Дрібна пташина втихла, не співає; Усе від студені мов завмирає (Уляна Кравченко); Тайга заніміла од крижаної стужі (В. Гжицький); Але ось ударив лютий студенець, Листячко ошпарив, Погубив вкінець (П. Грабовський).

Значення в інших словниках

1. дюдя — дю́дя іменник жіночого роду холод дит.  Орфографічний словник української мови
2. дюдя — -і, ж., дит. Холод; холодно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дюдя — див. холод  Словник синонімів Вусика
4. дюдя — ДЮ́ДЯ, і, ж., дит. Холод; холодно.  Словник української мови в 11 томах
5. дюдя — Дюдя, -ді ж. Дѣтск. холодъ, холодно. О. 1861. VIII. 8. ум. дюдька, дюдінька, дюдічка.  Словник української мови Грінченка