дядина

ТІ́ТКА (сестра батька чи матері), ТЬО́ТЯ розм., ТЕ́ТА діал.; ДЯ́ДИНА (сестра батька або дружина батькового брата), ВУ́ЙНА діал.; СТРИ́ЙНА діал. (дружина дядька). Раз, а інколи й двічі на рік прибувала до нас в гості десь із-під Миргорода наша тітка, материна сестра, Ганна (С. Васильченко); Що захочеться Катрусі, Зроблять тьоті та бабусі (С. Воскрекасенко); Дідова хата дісталася дядькові Івану й дядині Явдосі (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. дядина — дя́дина іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. дядина — -и, ж. Жінка дядька (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дядина — Дя́дина, -ни; -дини, -дин  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. дядина — ДЯ́ДИНА, и, ж. Жінка дядька (у 1 знач.). Пішла Катря в село до дядька та дядини, та недовго була в родичів (Мирний, IV, 1955, 295); Ми підемо до дядини Калини на ялинку (Багмут, Опов., 1959, 4).  Словник української мови в 11 томах
5. дядина — Дядина, -ни ж. Жена дяди, не родная тетка. Чуб. ІІІ. 476. Подай чорт у дядька служив, а до дядини за платою ходив. Ном. № 7614. ум. дядина, дядиночка. Чуб. III. 429.  Словник української мови Грінченка