дякувати
ДЯ́КУВАТИ кому (висловлювати вдячність за щось); ПА́ДАТИ В НО́ГИ (УПАДА́ТИ ДО НІГ) перед ким, кому, розм., РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯ перед ким, розм. (про дуже сильне, аж надмірне почуття вдячності); БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ кого (перев. долю, Бога). — Док.: подя́кувати, упа́сти в но́ги (впа́сти до ніг), розстели́тися, благослови́ти, поблагослови́ти. Людям дякує (Варка), усім до ніг упадає (Марко Вовчок); Він би весь розстелився переді мною, аби лиш я говорив йому про його гори (Г. Хоткевич); Умийся, серце, щоб пізнала (мати) Тебе, єдиную свою... І Господа б благословляла За долю добрую твою (Т. Шевченко).
ДЯ́КУЮ (слово, яким виражають вдячність за зроблене добро, виявлену увагу і т. ін.), СПАСИ́БІ, СПАСИ́БОНЬКИ розм., ДЯ́КУВАТИ інфін., заст. Дякую щиро за згоду перекласти деякі мої оповідання (М. Коцюбинський); — Спасибі... Дякую вам, Шовкун! — І з очима, повними сліз, Шура гаряче тиснула йому шкарубку руку (О. Гончар); — Оце двигун!.. От спасибоньки, Харитоновичу! (Я. Баш); (Лукаш (виходить. До Килини):) Магай-бі. (Килина (жнучи):) Дякувати (Леся Українка).
Словник синонімів української мови