дівоцтво

НЕВИ́ННІСТЬ (стан людини, що не жила статевим життям), ЦНО́ТА, ЦНОТЛИ́ВІСТЬ, НЕЗА́ЙМАНІСТЬ, ЧЕСТЬ, ЧЕСНО́ТА, ДІВО́ЦТВО розм., НЕПОРО́ЧНІСТЬ заст., поет. Незборима його цнота принаджувала до парубка цю бувалу в бувальцях вісімнадцятилітню молодичку (О. Ільченко); Все чекає великого Юрія. Як молода дотримує честі до вінця, так все доокола, вся природа чекала приїзду кінного лицаря (Г. Хоткевич); — Слухай, нелюбе, кохалась я з одним козаком і заприсяглась нікому більш, як йому одному, віддати моє дівоцтво (О. Стороженко).

Значення в інших словниках

1. дівоцтво — діво́цтво іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. дівоцтво — (період) дівочі літа, дівування, дівуваннячко; (стан) незайманість, невинність, ур. непорочність, п. вінець.  Словник синонімів Караванського
3. дівоцтво — -а, с., розм. 1》 Те саме, що дівування. || Те саме, що невинність 3). 2》 Збірн. до дівка 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дівоцтво — Діво́цтво, -тва, -тву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. дівоцтво — ДІВО́ЦТВО, а, с., розм. 1. Те саме, що дівува́ння. — Рушнички ви мої, шовком переткані!..Тільки мені й радості, що гляну на вас та згадаю своє дівоцтво (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
6. дівоцтво — Дівоцтво, -ва с. 1) Дѣвичество; дѣвство. Левиц. Пов. 45. І дівоцтво своє, і худобу хочеш занапастити за таким харцизякою. Кв. II. 210. Кохалась я з одним козаком і заприсягалась нікому більш, як йому одному віддати моє дівоцтво. Стор. І. 34. 2) = дівота.  Словник української мови Грінченка