дівоцтво

ДІВО́ЦТВО, а, с., розм.

1. Те саме, що дівува́ння.

— Рушнички ви мої, шовком переткані!..Тільки мені й радості, що гляну на вас та згадаю своє дівоцтво (Н.-Лев. І, 1956, 94);

Вона провела своє дівоцтво коло старшого, одруженого брата (Іщук, Вербівчани, 1961, 34);

// Те саме, що неви́нність 3.

— Слухай, нелюбе, кохалась я з одним козаком і заприсяглась нікому більш, як йому одному, віддати моє дівоцтво (Стор., І, 1957, 40);

Заворожить їх за ворітьми молодик, хмелем вдарить у голову терпкий поцілунок — і навіки попливе дівоцтво, як хвиля по річці (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 166).

2. Збірн. до ді́вка 1.

— Старий голова розпустив село, а найбільше сприяв парубоцтву та дівоцтву (Н.-Лев., III, 1956, 353);

Чи на вечерні залюбки 3 дівоцтвом заспіва на хорах… Чийого серця не збурить Принадний вигляд чарівниці (Граб., І, 1959, 234).

Значення в інших словниках

1. дівоцтво — діво́цтво іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. дівоцтво — (період) дівочі літа, дівування, дівуваннячко; (стан) незайманість, невинність, ур. непорочність, п. вінець.  Словник синонімів Караванського
3. дівоцтво — -а, с., розм. 1》 Те саме, що дівування. || Те саме, що невинність 3). 2》 Збірн. до дівка 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дівоцтво — НЕВИ́ННІСТЬ (стан людини, що не жила статевим життям), ЦНО́ТА, ЦНОТЛИ́ВІСТЬ, НЕЗА́ЙМАНІСТЬ, ЧЕСТЬ, ЧЕСНО́ТА, ДІВО́ЦТВО розм., НЕПОРО́ЧНІСТЬ заст., поет. Незборима його цнота принаджувала до парубка цю бувалу в бувальцях вісімнадцятилітню молодичку (О.  Словник синонімів української мови
5. дівоцтво — Діво́цтво, -тва, -тву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. дівоцтво — Дівоцтво, -ва с. 1) Дѣвичество; дѣвство. Левиц. Пов. 45. І дівоцтво своє, і худобу хочеш занапастити за таким харцизякою. Кв. II. 210. Кохалась я з одним козаком і заприсягалась нікому більш, як йому одному віддати моє дівоцтво. Стор. І. 34. 2) = дівота.  Словник української мови Грінченка