дівонька
ДІ́ВОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до ді́вка.
— Дівоньки-голубоньки! яка ж оце поміж вами дівчина, як зоря ясна сяє? (Вовчок, І, 1955, 59);
Чи вже ж їй вік продівувать, Зносити брівоньки нізащо? ..Ні, дівонька вона не та! (Шевч., II, 1953, 49).
Словник української мови (СУМ-11)