1. Словник української мови в 11 томах

дівонька

ДІ́ВОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до ді́вка.

— Дівоньки-голубоньки! яка ж оце поміж вами дівчина, як зоря ясна сяє? (Вовчок, І, 1955, 59);

Чи вже ж їй вік продівувать, Зносити брівоньки нізащо? ..Ні, дівонька вона не та! (Шевч., II, 1953, 49).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дівонька — ді́вонька іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дівонька — -и, ж., нар.-поет. Пестл. до дівка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дівонька — див. дівчина Словник синонімів Вусика
  4. дівонька — Ді́вонька, -ньки, -ньці; -ньки, -ньок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. дівонька — Дівонька, -ки ж. ум. отъ діва. Словник української мови Грінченка