дівка

ДІ́ВКА, и, ж., розм.

1. Те саме, що ді́вчина.

Гарна дівка, як засватана (Номис, 1864, № 1816);

Козак — не без щастя, дівка — не без долі (Мирний, II, 1954, 237);

// Дівчина, якій час одружуватись.

— Я вже дівка, мені вісімнадцятий пішов (Мирний, І, 1954, 72);

— Дні за днями проходять, роки спливають за водою. Не встигла й озирнутись, дочка — вже дівка (Донч., І, 1956, 484).

◊ Вого́нь ді́вка — вольова, весела, моторна дівчина.

Сміливість і витримка [в Марії], хоч зараз командиром призначай. Вогонь дівка і все тут (Кучер, Чорноморці, 1956, 441).

2. заст. Одинока (неодружена) покоївка, служниця в панському дворі; горнична, наймичка.

— Купив ото вже її [Ганну] пан, ..до того там моя сестра Марія була, так ся так за дівку в горницях, а та як би і хазяйка (Мирний, V, 1955, 335);

У неї в покоях працюють дівки, все шати гаптують, мережать хустки, нанизують перли дрібненькі (Л. Укр., IV, 1954, 439).

Мов (немо́в, на́че і т. ін.) засва́тана дівка — несмілива, сором’язлива людина.

— Товаришу П’ятниця, чого ж ти стоїш, наче засватана дівка? (Кучер, Чорноморці, 1956, 344);

Си́ві́ти (поси́ві́ти, сиді́ти, заси́дітися) в дівка́х — довго не виходити заміж.

[Горпина:] Тисячі та сотні ніколи в дівках не посивіють ..Повиходять швиденько (Н.-Лев., II, 1956, 478);

— Гарна, примітна [Уляна], в дівках не засидишся (Логв., Літа.., 1960, 230);

Стара́ ді́вка — те саме, що Стара́ ді́ва ( див. ді́ва).

— Карпова тітка померла — десь у городі служила — стара дівка, самотня (Коцюб., І, 1955, 299);

Сімнадцять років було моїй матері, коли я народився. Тоді рано виходили заміж: двадцятирічна дівчина — то вже була стара дівка (Томч., Готель.., 1960, 44).