дівка

Значення в інших словниках

1. дівка — ді́вка іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири ді́вки Орфографічний словник української мови
2. дівка — Дівчина на порі, відданиця; (у панів) служниця, покоївка, наймичка. Словник синонімів Караванського
3. дівка — ді́вка дівчина|| = дівчина ◊ ді́вка, ва́рта шу́сткі про вродливу, гарну дівчину (ст) ◊ ще тоді́ (тогди́), як ба́ба ді́вков була́ дуже давно (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. дівка — див. дівчина Словник синонімів Вусика
5. дівка — лама́тися, як (мов, ні́би і т. ін.) ді́вка на виданні́. Прикидатися, упираючись, відмовляючись від чогось, приховуючи свої бажання. А він не хоче. Ламається, як дівка на виданні… (А. Крижанівський). Фразеологічний словник української мови
6. дівка — ДІ́ВЧИНА (молода неодружена особа жіночої статі), ДІ́ВКА розм., ДІВУ́ЛЯ фам., ДІВА́ХА зневажл., ДІВЧИ́ЩЕ зневажл., ДІВЧИ́СЬКО перев. зневажл., ДІВЧИ́НОНЬКА пестл., ДІВЧА́ пестл., ДІ́ВА заст., поет., ДІВИ́ЦЯ заст., фольк., ірон., ЧЕЛЯДИ́НА діал. Словник синонімів української мови
7. дівка — Ді́вка, -ки, -ці; дівки́, діво́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. дівка — ДІ́ВКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що ді́вчина. Гарна дівка, як засватана (Номис, 1864, № 1816); Козак — не без щастя, дівка — не без долі (Мирний, II, 1954, 237); // Дівчина, якій час одружуватись. Словник української мови в 11 томах
9. дівка — Дівка, -ки ж. Дѣвка, дѣвушка. Гарна дівка, як засватана. Ном. № 4816. Тихо, тихо Дунай воду несе, а ще тихше дівка косу чеше. Мет. 14. дівка у заплітках, — у бовтицях. Взрослая дѣвушка, могущая уже выходить замужъ. Шух. І. 32. 2) = раст. медунка. Вх. Пч. Словник української мови Грінченка