дівонька —
ДІ́ВОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до ді́вка. — Дівоньки-голубоньки! яка ж оце поміж вами дівчина, як зоря ясна сяє? (Вовчок, І, 1955, 59); Чи вже ж їй вік продівувать, Зносити брівоньки нізащо? ..Ні, дівонька вона не та! (Шевч., II, 1953, 49).
Словник української мови в 11 томах
дівонька —
Дівонька, -ки ж. ум. отъ діва.
Словник української мови Грінченка