дівоцький

ДІВО́ЦЬКИЙ, а, е, розм. Те саме, що діво́чий.

Жаль мені русої коси — Дівоцької краси (Нар. лірика, 1956, 369);

— Ой, як я вчилася ревно! Повірте — не вчилась, а наче дівоцьку пісню співала (Козл., Сонце.., 1957, 17).

Значення в інших словниках

1. дівоцький — діво́цький прикметник розм. діво́цький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дівоцький — -а, -е, розм. Те саме, що дівочий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дівоцький — Діво́цький, -ка, -ке; -во́цькі, -ких  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. дівоцький — Дівоцький, -а, -е = дівочий. Грин. ІІІ. 224. Жаль мені русої коси і дівоцької краси. Мет. 152.  Словник української мови Грінченка