жах

СТРАХ (стан хвилювання, тривоги, неспокою, викликаний чеканням чого-небудь неприємного, страшного), О́СТРАХ, МО́ТОРОШНІСТЬ, БОЯ́ЗНЬ, БО́ЯЗКІСТЬ, ПОБО́ЮВАННЯ, ЖАХ підсил., ПО́СТРАХ розм., ОСТРА́ШКА розм., НАСТРА́ШКА розм., ОБА́ВА діал. На прославленого Іскру, що наганяв страх на німців цілої округи, ішли глянути з далеких сіл і хуторів (Григорій Тютюнник); Нас раптом проймає страх — людина тоне (Ю. Яновський); "Ну, такий (пес) як скочить на груди — одразу звалить, не вивернешся", — з острахом подумав Семен (Є. Гуцало); На вулиці було до моторошності порожньо, Немовби містечко вимерло до ноги (П. Панч); Це був незбитий, безсумнівний факт, що та сама мізерна, маленька особа без сліду боязні сиділа на барикаді під градом куль (І. Франко); В голосі її чувся такий жах, наче в горнятку щонайменше варилось людське м'ясо (М. Коцюбинський); Лесько ще два роки сіяв пострах серед панів і орендарів (В. Гжицький).

СТРАХІ́ТТЯ перев. мн. (страшні, згубні, небезпечні собою або своїми наслідками події, те, що вселяє почуття страху), СТРАХО́ВИНА́, ЖАХ, ЖАХІ́ТТЯ, КОШМА́Р розм., СТРАХО́ВИЩЕ розм., СТРАХОВИ́ДДЯ розм., СТРАХОТА́ розм., СТРАХОВИ́ННЯ розм., СТРАХОВІ́ТТЯ розм. Він мусить у хорошому сімейному колі забути всі страхіття війни і втрату батьків (В. Логвиненко); (Олеся:) Тебе, Марфушо, бачила у сні. Ти ніби взяла моє серце і так боляче давила, а з нього кров капала, така гаряча... (Марфуша:) Яка страховина! (М. Кропивницький); Жахіття інквізиції; Що йому сниться? Хто його переслідує? Щось його мучить, якихось страхіть ще він не подолав, б'ється, може, з браконьєрами на лимані чи.. з неонами міст і кошмарами Хіросіми (О. Гончар); Голови мертві, види бліді, але очі розплющені, страшні й люті. Єремія нітрошки не злякався: він бачив страшніші страховища і сам вчиняв їх (І. Нечуй-Левицький); (Тетяна:) Та пожежа — то було якесь страховиддя! (М. Кропивницький); Опівночі була велика страхота: кругом хати загув страшенний вітер (О. Стороженко); Кожне пригадує, як ще в запічку чувало страшне страховиння від бабусь (Ганна Барвінок); Похмуро позирали партизани на вогняне страховіття (С. Воскрекасенко).

Значення в інших словниках

1. жах — жах іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. жах — СТРАХ, Божий страх, ляк, р. острах, с. переляк, несвітський жах; (війни) кошмар, жахіття; мн. жахи <�Господні>; ПР. СЛ. жахливо, страшно, страх; (!) страшне <�діло>!.  Словник синонімів Караванського
3. жах — [жах] -ху, м. (ў) -ху  Орфоепічний словник української мови
4. жах — -у, ч. 1》 Почуття, стан дуже великого переляку, страху, що охоплює кого-небудь. Наводити жах (жаху) — викликати в кого-небудь почуття великого переляку, страху. 2》 перев. чого. Те, що викликає почуття переляку, страху. 3》 у знач. присудк. сл., рідко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. жах — див. дуже; страшило  Словник синонімів Вусика
6. жах — ЖАХ — екзистенційна ситуація граничного буття, яка окреслює страх перед метафізичною безоднею, що перевищує межі будь-якої матеріальної небезпеки. У стані Ж. матеріальна, фізична небезпека стає лише символом, який виражає небезпеку метафізичну.  Філософський енциклопедичний словник
7. жах — ЖАХ, у, ч. 1. Почуття, стан дуже великого переляку, страху, що охоплює кого-небудь. В голосі її чувся такий жах, наче в горнятку щонайменше варилось людське м’ясо (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
8. жах — Жах, -ху м. Ужасъ, страхъ. Тоді латинців жах напав: утратили і дух, і силу, побігли, хто куди попав. Котл. Ен. VI. 63. Стара мати сливе що стратила розум з горенька та з жаху, з ляку. МВ. ІІІ. 21.  Словник української мови Грінченка