жилуватий

ЖИ́ЛАВИЙ (з випнутими жилами), ЖИ́ЛУВАТИЙ, ЖИЛЯ́СТИЙ рідше. Здорові жилаві руки.. нагадували про давнього Миколу Джерю (І. Нечуй-Левицький); Дід обняв його своєю великою, сухою, жилуватою рукою (О. Довженко); Чорний від сажі Митрофан Юхимович.. вигнув жилясту шию і поверх окулярів зирнув униз (П. Панч).

Значення в інших словниках

1. жилуватий — жи́луватий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. жилуватий — -а, -е. З випнутими жилами (див. жила I 1)).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. жилуватий — Жи́луватий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. жилуватий — ЖИ́ЛУВАТИЙ, а, е. З випнутими жилами ( див. жи́ла¹1). Шия у жінки вся довга, жилувата, в зморшках (Л. Укр., IV, 1954, 212); Дід обняв його своєю великою, сухою, жилуватою рукою (Довж., III, 1960, 389).  Словник української мови в 11 томах
5. жилуватий — Жилуватий, -а, -е = жилавий 1. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка