жилуватий
ЖИ́ЛУВАТИЙ, а, е. З випнутими жилами ( див. жи́ла¹1).
Шия у жінки вся довга, жилувата, в зморшках (Л. Укр., IV, 1954, 212);
Дід обняв його своєю великою, сухою, жилуватою рукою (Довж., III, 1960, 389).
Словник української мови (СУМ-11)ЖИ́ЛУВАТИЙ, а, е. З випнутими жилами ( див. жи́ла¹1).
Шия у жінки вся довга, жилувата, в зморшках (Л. Укр., IV, 1954, 212);
Дід обняв його своєю великою, сухою, жилуватою рукою (Довж., III, 1960, 389).
Словник української мови (СУМ-11)