завдання
ЗАВДА́ННЯ (визначений, спланований обсяг роботи і т. ін.), ЗАДА́ЧА розм. рідко. — Задача наша бойова зараз така — розшукати партизанів (А. Головко).
ЗАВДА́ННЯ (справа, доручена комусь для виконання), НАРЯ́Д, ЗАГА́ДУВАННЯ, ЗАДА́ЧА розм. рідше, ЗА́ГАД розм. рідко, ЗА́ГАДКА розм. рідко; ДОРУ́ЧЕННЯ (більш конкретне завдання). Командир полку одержав бойове завдання — за всяку ціну відбити у ворога Штепівку і затримати німців (Ю. Збанацький); Дав Оксен наряд — возити із .. лісу дерево на будівництво (Григорій Тютюнник); — А чи не було із Рахова загаду, щоб посилати наших людей за перевали? (С. Скляренко); (Кирило:) А все мені з думки не йде сьогоднішня панова загадка. Загадав привести кого-небудь з Тхорів, та ще так, щоб ніхто не бачив (Панас Мирний); Після того, як ви виконали доручення з листівками, ми віримо вам (А. Хижняк).
УРО́К (навчальна робота, яка дається учневі для підготовки до наступного заняття), ЗАВДА́ННЯ перев. із сл. домашній; ЗАВДА́НОК заст. — Як же тепер, брате, думаєш жити? — Не знаю, — так відповідав дядько, як відповідають учителеві школярі, коли не вивчать уроку (М. Стельмах); Олександра Василівна, перевіривши домашнє завдання, роздавала учням зошити (О. Донченко); Мама дозволила Юзі не вчити завданків проти свята (Леся Українка).
Словник синонімів української мови