завида

ЗА́ЗДРІСНИК (той, хто заздрить), ЗАВИ́ДНИК розм., ЗАВИ́ДА розм. Говорив (Василь), що його одтирають, що то заздрісники і наклепники з'їли його (Ю. Мушкетик); Завиднику пиріжок, а жаліснику рожок (прислів'я); Всяк нероба і завида (Споконвіку це було) Так про успіхи сусіда Скаже, посміхнувшись мило: — Знов Давиду пощастило, Знов Демиду повезло... — А в душі булькоче зло (С. Воскрекасенко).

Значення в інших словниках

1. завида — зави́да іменник чоловічого або жіночого роду, істота завидник або завидниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. завида — див. заздрісний  Словник синонімів Вусика
3. завида — -и, ч. і ж., розм. Те саме, що завидник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. завида — ЗАВИ́ДА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що зави́дник і зави́дниця. [Бавкіда:] Ох безбожник [Фауст], завида, Вже й на наше зазіха… (Гете, Фауст, перекл. .Лукаша, 1955, 434).  Словник української мови в 11 томах
5. завида — Зави́да, -ди об. Завистникъ, завистница. Аф.  Словник української мови Грінченка