завида

ЗАВИ́ДА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що зави́дник і зави́дниця.

[Бавкіда:] Ох безбожник [Фауст], завида, Вже й на наше зазіха… (Гете, Фауст, перекл. .Лукаша, 1955, 434).

Значення в інших словниках

1. завида — зави́да іменник чоловічого або жіночого роду, істота завидник або завидниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. завида — див. заздрісний  Словник синонімів Вусика
3. завида — -и, ч. і ж., розм. Те саме, що завидник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. завида — ЗА́ЗДРІСНИК (той, хто заздрить), ЗАВИ́ДНИК розм., ЗАВИ́ДА розм. Говорив (Василь), що його одтирають, що то заздрісники і наклепники з'їли його (Ю.  Словник синонімів української мови
5. завида — Зави́да, -ди об. Завистникъ, завистница. Аф.  Словник української мови Грінченка