зависть

ЗА́ЗДРІСТЬ (почуття досади, роздратування, викликане якоюсь перевагою іншого), ЗА́ЗДРОЩІ мн., ЗА́ВИДКИ мн., розм., ЗА́ВИСТЬ розм. рідко. Досада на свою злиденність і заздрість на Власове багатство мучили його (Панас Мирний); Брати і сестри з заздрощами поглядали на свого замурзаного братика, ніби на якогось пана (С. Добровольський); Мінометники виступали на найкращих конях, викликаючи завидки цілого полку (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. зависть — за́висть іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. зависть — Заздрість, заздрощі  Словник чужослів Павло Штепа
3. зависть — ЗА́ВИСТЬ, і, ж., розм., рідко. Те саме, що за́здрість. Вам на зависть, а їй [кумі] на користь (Номис, 1864, № 11594); Старша панна.. з завистю дивилася на його пальці, що, мов божевільні, бігали по клавішах (Фр., VII, 1951, 244).  Словник української мови в 11 томах
4. зависть — Зависть, -сти ж. Зависть. Вам на зависть, а їй на користь. Ном. № 11593.  Словник української мови Грінченка