зависть
ЗА́ЗДРІСТЬ (почуття досади, роздратування, викликане якоюсь перевагою іншого), ЗА́ЗДРОЩІ мн., ЗА́ВИДКИ мн., розм., ЗА́ВИСТЬ розм. рідко. Досада на свою злиденність і заздрість на Власове багатство мучили його (Панас Мирний); Брати і сестри з заздрощами поглядали на свого замурзаного братика, ніби на якогось пана (С. Добровольський); Мінометники виступали на найкращих конях, викликаючи завидки цілого полку (О. Гончар).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зависть — за́висть іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- зависть — Заздрість, заздрощі Словник чужослів Павло Штепа
- зависть — ЗА́ВИСТЬ, і, ж., розм., рідко. Те саме, що за́здрість. Вам на зависть, а їй [кумі] на користь (Номис, 1864, № 11594); Старша панна.. з завистю дивилася на його пальці, що, мов божевільні, бігали по клавішах (Фр., VII, 1951, 244). Словник української мови в 11 томах
- зависть — Зависть, -сти ж. Зависть. Вам на зависть, а їй на користь. Ном. № 11593. Словник української мови Грінченка