заздростити

ЗА́ЗДРИТИ (відчувати заздрість), ЗА́ЗДРИТИСЯ розм., ЗАВИ́ДУВАТИ розм., ЗА́ЗДРОСТИТИ діал. Як усі здивуються, коли вона на свято узує їх (чоботи), як усі будуть заздрити їй!.. (Панас Мирний); На велику худобу, батьківщину її заздрились (Ганна Барвінок); Не завидуй багатому; Багатий не знає Ні приязні, ні любові — Він все те наймає (Т. Шевченко); Багатирки надимали презирливо губи, а Мартоха думала: "заздростять!" (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. заздростити — за́здростити дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. заздростити — За́здростити. Заздрити. Коли їм близше придивимо ся, то переконаємо ся, що ті горлачі майже самі мальконтенти, котрі або чують особисту якусь уразу, або заздростять, суть занадто горді і тим не вдоволені, що не они верховодять...  Українська літературна мова на Буковині
3. заздростити — -ощу, -остиш, недок., кому, чому, на кого – що і без додатка, діал. Заздрити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. заздростити — ЗА́ЗДРОСТИТИ, ощу, остиш, недок., кому, чому, на кого — що і без додатка, діал. Заздрити, Багатирки надимали презирливо губи, а Мартоха думала: «за-здростять?» (Л. Укр., III, 1952, 636).  Словник української мови в 11 томах
5. заздростити — Заздростити, -щу, -стиш гл. — на. Завидовать. Заздростить, на воли його. Нволынск. у.  Словник української мови Грінченка