заздрісник

ЗА́ЗДРІСНИК (той, хто заздрить), ЗАВИ́ДНИК розм., ЗАВИ́ДА розм. Говорив (Василь), що його одтирають, що то заздрісники і наклепники з'їли його (Ю. Мушкетик); Завиднику пиріжок, а жаліснику рожок (прислів'я); Всяк нероба і завида (Споконвіку це було) Так про успіхи сусіда Скаже, посміхнувшись мило: — Знов Давиду пощастило, Знов Демиду повезло... — А в душі булькоче зло (С. Воскрекасенко).

Значення в інших словниках

1. заздрісник — за́здрісник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. заздрісник — див. заздрісний  Словник синонімів Вусика
3. заздрісник — -а, ч. Той, хто має заздрість, хто заздрить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. заздрісник — ЗА́ЗДРІСНИК, а, ч. Той, хто має заздрість, хто заздрить. Ясно одне, становище Куцевича не дає спокою лихим заздрісникам (Рибак, Час..  Словник української мови в 11 томах