заздрісник

ЗА́ЗДРІСНИК, а, ч. Той, хто має заздрість, хто заздрить.

Ясно одне, становище Куцевича не дає спокою лихим заздрісникам (Рибак, Час.., 1960, 425);

Йому колись були остогидли і заздрісники, і базіки, і просто недалекі люди, що замурувалися тільки в своїх вузьких інтересах (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 844).

Значення в інших словниках

1. заздрісник — за́здрісник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. заздрісник — див. заздрісний  Словник синонімів Вусика
3. заздрісник — -а, ч. Той, хто має заздрість, хто заздрить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. заздрісник — ЗА́ЗДРІСНИК (той, хто заздрить), ЗАВИ́ДНИК розм., ЗАВИ́ДА розм. Говорив (Василь), що його одтирають, що то заздрісники і наклепники з'їли його (Ю.  Словник синонімів української мови