зазичати

ПОЗИЧА́ТИ (брати щось у борг, у тимчасове користування в кого-небудь), ПОЗИЧА́ТИСЯ розм., БОРГУВА́ТИ, БРАТИ, ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ розм., ЗАЗИЧА́ТИ діал. — Док.: пози́чити, поборгува́ти розм. узяти (взя́ти), припози́чити розм. перехопи́ти, зази́чити. До його приходили позичати грошей, і він помагав товаришам потроху (Б. Грінченко); Як була з турками війна, у нашого царя недостало грошей. Він почав позичатися по купцях (Збірник "Україна сміється"); Брав — не пишався, верни — не встидайся (прислів'я); Був він.. лихварем, в якого завжди можна було перехопити сотню або тисячу — під п'ятдесят процентів місячних (Ю. Смолич); — Ті гроші, що твій чоловік зазичив у Загнибіди, хай дочка одслуже (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. зазичати — зазича́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. зазичати — -аю, -аєш, недок., зазичити, -чу, -чиш, док., перех., діал. 1》 Позичати у кого-небудь, брати в борг. 2》 Позичати кому-небудь, давати в борг.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зазичати — ЗАЗИЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., діал. 1. Позичати у кого-небудь, брати в борг. — А де ж ви тих грошей набрали?...  Словник української мови в 11 томах