зазичати

ЗАЗИЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., діал.

1. Позичати у кого-небудь, брати в борг.

— А де ж ви тих грошей набрали? — Частину — з громадського кошту взяли, частину свої громадяни із свого достатку наскладали, а частину зазичили в сусід [сусідів] (Мирний, IV, 1955, 330).

2. Позичати кому-небудь, давати в борг.

[Xранко:] Та тобі усяк такі гроші зазиче. І я, коли хоч, дам ті гроші… (Мирний, V, 1955, 169).

Значення в інших словниках

1. зазичати — зазича́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. зазичати — -аю, -аєш, недок., зазичити, -чу, -чиш, док., перех., діал. 1》 Позичати у кого-небудь, брати в борг. 2》 Позичати кому-небудь, давати в борг.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зазичати — ПОЗИЧА́ТИ (брати щось у борг, у тимчасове користування в кого-небудь), ПОЗИЧА́ТИСЯ розм., БОРГУВА́ТИ, БРАТИ, ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ розм., ЗАЗИЧА́ТИ діал. — Док.: пози́чити, поборгува́ти розм. узяти (взя́ти), припози́чити розм. перехопи́ти, зази́чити.  Словник синонімів української мови