запахущий

ЗАПАШНИ́Й (який має приємний запах), ДУХМЯ́НИЙ, АРОМА́ТНИЙ, ПАХУ́ЩИЙ розм., ЗАПАХУ́ЩИЙ розм., ПАШИ́СТИЙ розм., ПАХУ́ЧИЙ розм., ЗАПАШИ́СТИЙ розм., БЛАГОУХА́ННИЙ книжн., поет., ПАХКИ́Й рідко, ДУХОВИ́ТИЙ рідко. Весна запашною травою і цвітом нас кличе в луги (О. Ющенко); П'янкий і духмяний полудень завис над лугами (М. Стельмах); З-під лопат золотистим розсипом злітала вгору духмяна, пахуща пшениця (С. Журахович); Яків знайшов суницю, червону, ароматну (А. Шиян); Запахуща квітка гарна Розцвілась на весь садок (П. Грабовський); Квіти клоняться пашисті (М. Рильський); Троянди пахучі п'янкіше запахнуть (М. Рильський); Сонце розлилося, і сама ти вже ніби розчиняєшся в солодкій млості природи, в її запашистих медах... (О. Гончар); Коли ще сплять вітри в лугах благоуханних, на квіти, на траву крізь сльози я дивлюсь (В. Сосюра); Пахким холодним ароматом любисток з м'ятою змагавсь (І. Гончаренко).

Значення в інших словниках

1. запахущий — Запашний, (реґіоналізм) Вона розвіялася запахущим леготом, [ЗБ 105]; [ВЛ]  Словник з творів Івана Франка
2. запахущий — запаху́щий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. запахущий — див. пахучий  Словник синонімів Вусика
4. запахущий — -а, -е. Який має сильний приємний запах; запашний. || Сповнений приємних запахів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. запахущий — ЗАПАХУ́ЩИЙ, а, е. Який має сильний приємний запах; запашний. Запахуща квітка гарна Розцвілась на весь садок (Граб., І, 1959, 490); Благословенні час той і година, Коли земля ця цвітом процвіла...  Словник української мови в 11 томах
6. запахущий — Запахущий, -а, -е = запашний. Желех.  Словник української мови Грінченка