затвердлий
ТВЕРДИ́Й (який важко піддається стискуванню, згинанню, різанню тощо), ЦУПКИ́Й, КРУТИ́Й розм., ШТИ́ВНИЙ діал.; ЗАТВЕРДІ́ЛИЙ (ЗАТВЕ́РДЛИЙ), ЗАТУЖА́ВІЛИЙ (який став таким); ДЕРЕВ'ЯНИ́СТИЙ (як дерево); ТУГИ́Й, ТУЖА́ВИЙ (про плоди, бруньки тощо — налитий соками). Обережно вліз (Тарас) до печери. У повній темряві відчув: земля тверда тут, як на подвір'ї (Вас. Шевчук); Огірки для консервування повинні бути свіжі, цупкі (з газети); Штивна була у нього шия (О. Кобилянська); А земля суха, затверділа, так і всмоктує кожну краплину (О. Донченко); В затверділім снігу Санки, мов гадюка, шипіли (І. Франко); Паморозь на деревах і свіжа пороша по затужавілому насту на глибоких снігах виблискувала так, що дивитися було боляче (Ю. Смолич); Дерев'янисті плоди; В тиші час од часу чути, як зі стріхи падають на землю і відскакують по дровітні невеликі тугі плоди (М. Стельмах); Пахучі, тужаві Наші яблука й груші — найкращі сорти! (П. Дорошко).
Словник синонімів української мови