затвердити

СХВА́ЛЮВАТИ (вважати правильними, добрими які-небудь дії, вчинки, рішення і т. ін.), ПІДТРИ́МУВАТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИСЯ до чого, ПРИЙМА́ТИ що (виявляти згоду з чим-небудь); ВІТА́ТИ (вважаючи правильним що-небудь, сприймати з радістю); СПІВЧУВА́ТИ (вважаючи правильним, ставитися прихильно); БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ, ЗАТВЕ́РДЖУВАТИ, САНКЦІОНУВА́ТИ (стверджувати своєю згодою); ПІДТА́КУВАТИ, ПІДДА́КУВАТИ розм., ПОТАКА́ТИ розм., ПОТА́КУВАТИ розм. (виявляти згоду з чиїми-небудь висловлюваннями або діями); ПІДСПІ́ВУВАТИ розм. (схвалювати чиї-небудь дії, звичайно негативні). — Док.: схвали́ти, підтри́мати, приєдна́тися, прийня́ти, привіта́ти, благослови́ти, затве́рдити, підта́кнути, підда́кнути. Схвалити резолюцію зборів; — Я знаю, дехто й підтримує рішення Перегуди, та чомусь ніхто з цих учнів не виступив (О. Донченко); Затверджувати висновки комісії; Підтакувати сватові; Підспівувати отаманові. — Пор. 1. пого́джуватися.

Значення в інших словниках

1. затвердити — затве́рдити дієслово доконаного виду схвалити затверди́ти дієслово доконаного виду завчити  Орфографічний словник української мови
2. затвердити — I затв`ердитидив. затверджувати. II затверд`ити-джу, -диш, док., перех. 1》 Док. до твердити. Затвердити назубок. 2》 розм.Почати твердити, повторювати те саме.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. затвердити — ЗАТВЕРДИ́ТИ див. затве́рджувати².  Словник української мови у 20 томах
4. затвердити — Затверди́ти, -джу́, -ди́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. затвердити — ЗАТВЕ́РДИТИ див. затве́рджувати. ЗАТВЕРДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех. 1. Док. до тверди́ти. Певне не малий час минув, поки люди затвердили ті вигуки, навчилися розуміти їх (Мирний, V, 1955, 306).  Словник української мови в 11 томах
6. затвердити — Затверджувати, -джую, -єш сов. в. затверди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Утверждать, утвердить.  Словник української мови Грінченка